Історія кафедри бере початок від заснування університету у Польщі в 1816 р., коли професори Сікорський, Ястржембський та Когутський почали читати курс зоології.
Кафедра зоології та ентомології заснована у 1840 р. після приєднання до Маримонтського інституту землеробського господарства Варшавської лісівничої школи. У ті далекі часи основи навчальної, методичної та наукової роботи закладали відомі професори В.М. Ястржембський, Л.Ф. Богутський, магістр зоології професор О.Л. Карпинський, який очолював кафедру з 1840 до 1871 рр. В той час співробітники кафедри і студенти вивчали тваринний світ регіону та шкідників поля, саду і лісу.
У 1876–1905 рр. завідувачем був кандидат природознавчих наук Є. М. Васильєв. Велику увагу в цей час приділяли вивченню шкідників цукрових буряків. Сам Є. М. Васильєв став засновником системи захисту цукрових буряків від шкідливих комах.
Період 1890–1905 рр. позначився різким скороченням кількості студентів після їхніх заворушень у 1891–1892 рр. у зв’язку зі складною внутрішньою ситуацією в Росії, тривалою жорстокою посухою, неврожаєм і страшенним голодом 1891–1892 рр. (тоді в Росії голодувало 35 млн осіб). Але, незважаючи на скруту, уряд за результатами комісії погодився на збереження вищої аграрної освіти в Росії.
З 1905 по 1930 рр. кафедрою завідував професор Іван Костянтинович Тарнані — талановитий викладач, природознавець-популяризатор, улюбленець студентів. У 1914 р. після переїзду з інститутом у Харків він удосконалював викладання зоології та ентомології, проводив дослідження шкідливих організмів у Харківській губернії. За словами В.Г. Аверіна, «Иван Константинович Тарнани был до конца дней своих образцом поразительной темпераментности, живости интереса решительно ко всему. Ничего он не пропускал, всё находило место в его памяти, всё находило место в его обширных карманах: всевозможные баночки, склянки, пинцеты. Одним словом, если бы Ивана Константиновича «обыскать» и «вытряхнуть» из его карманов всё, что там находилось, то можно было бы составить неплохую коллекцию для энтомологического кабинета. Это был неутомимый исследователь». Студенти добре підмітили: «У Тарнані все в кармані».
Професор І. К. Тарнані, крім навчального процесу, займався вивченням шкідників лісу, був штатним консультантом Харківського управління цукротрестів. На очолюваній ним кафедрі почали вивчати гельмінтів і птахів, уперше було розроблено елементи біологічного методу захисту. У цей період на кафедрі працювали асистент Віктор Григорович Аверін, який одночасно був керівником ентомологічного бюро Харківської земської управи, Георгій Федорович Арнольд, Микола Миколайович Фадєєв (згодом професор Харківського державного університету).
Після 1917 р. до складу кафедри входили асистент Олександр Олексійович Устінов (згодом доктор біологічних наук, професор), Євген Васильович Клоків, кандидат сільськогосподарських наук (пізніше завідувач лабораторії ентомології ВНДІ кукурудзи; Олександр Миколайович Рахманінов і Дмитро Варфоломійович Зайцев – видатний фахівець із систематики жуків-вусачів.
У 1924 р. вперше в Україні в районі с. Савинці Харківської області під керівництвом В. Г. Аверіна та О. О. Мігуліна було випробувано авіахімічний спосіб захисту с.-г. рослин від сарани італійської, якої налічувалося понад 250 екземплярів на 1 м². Було оброблено 1,5 тис. Десятин землі, або 70 % заселеної площі. Цей метод був запроваджений у виробництво.
У 1926 р. за ініціативою О. О. Мігуліна вперше у світі в Україні створено службу сигналізації та прогнозу. Її інформаційне забезпечення та методи згодом лягли в основу аналогічної служби в СРСР у 1930 р.
У 1927 р. відповідно до завдання Ради праці і оборони під керівництвом О. О. Мігуліна проведено суцільне обстеження виноградників України на заселення філоксерою. На базі цих обстежень створено карту розповсюдження шкідника та розроблено заходи для його знищення.
З 1930 до 1956 рр. кафедрою завідував професор, доктор с.-г. наук В.Г. Аверін, відомий учений-енциклопедист, який декілька років був завідувачем відділу захисту рослин Народного комісаріату землеробства України, 26 років присвятив науковим дослідженням із проблем захисту рослин, вперше ще в 30-ті роки минулого століття обґрунтував необхідність порівняльно-екологічного підходу при дослідженнях динаміки популяцій у зоології та ентомології. Підготував трьох кандидатів наук.
У 1930–40 рр. при кафедрі працювали та були аспірантами 11 осіб. Після захисту дисертації М.Я. Бондарович очолив кафедру ентомології Кіровобадського СГІ (Азербайджан), І.А. Паншин – кафедру ентомології Сталінградського СГІ.
8 вересня 1932 р. на базі кафедри зоології та ентомології та кафедри фітопатології створено перший у СРСР факультет захисту рослин.
О.О. Мігулін на той час керував республіканською станцією захисту рослин. Обсяг досліджень В. Г. Аверіна був досить широкий: вивчення шкідників польових, садових та лісових культур; заснування екологічного напрямку у вивченні шкідників. Учений почав розробляти біологічний захист рослин шляхом приваблювання комахоїдних птахів у лісові насадження, сади і степи, а також цілеспрямованого використання комах-хижаків.
З 1956 до 1971 рр. кафедру очолював доктор біологічних наук, професор О.О. Мігулін — видатний учений у галузі теоретичної та прикладної зоології і сільськогосподарської ентомології. О.О. Мігулін декілька років завідував Центральною (республіканською) станцією захисту рослин. Під його керівництвом у 1925 р. було організовано службу сигналізації і прогнозів появи шкідників в Україні, методи якої були згодом розповсюджені на території колишнього СРСР, а в 1926 р. — Ізюмський і Куп’янський спостережні пункти (СП). Відповідно до завдання «Совета труда и обороны (СТО)» під керівництвом О.О. Мігуліна (1927 р.) було проведено суцільне обстеження виноградників України, складено карту розповсюдження філоксери в республіці. На підставі цієї роботи видано закон про заходи боротьби з цим шкідником. Професор О.О. Мігулін заснував у захисті рослин історико-статистичний підхід при аналізі динаміки популяцій шкідливих організмів. Підготував двох докторів і 23-х кандидатів наук.
З 1971 до 1991 рр. кафедру очолював доктор біологічних наук, професор Б.М. Литвинов – відомий учений і педагог, послідовник наукової та педагогічної школи професорів В.Г. Аверіна і О.О. Мігуліна, яка відома далеко за межами України. Саме під керівництвом Б.М. Литвинова було розроблено цілу низку екологічно орієнтованих систем захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів.
Литвинов Б.М. є засновником фундаментального напряму — популяційна динаміка шкідників плодових культур — та розробником комплексної екологічно орієнтованої системи їхнього захисту. Дисертаційне дослідження Б.М. Литвинова виходить за межі традиційних хімічних засобів захисту рослин і має всі ознаки інтегрованого захисту, хоча цей термін і не вживається в його багаторічній праці. Запропонований ним захист плодових насаджень поєднує в собі вивчення комплексу взаємопов’язаних організмів протягом тривалого часу (15 років) та особливу тактику знищувальних заходів шляхом регуляції чисельності шкідника і доведення її до певної величини, а також застосування, крім хімічного, ще й біологічного і мікробіологічного методів захисту.
Литвинов Б.М. підготував двох докторів та 24-х кандидатів наук. Учні і послідовники Б.М. Литвинова продовжують дослідження створеної ним наукової школи з актуальних питань удосконалення екологічно орієнтованого захисту плодових та інших сільськогосподарських культур від шкідників.
Велику увагу Б.М. Литвинов приділяв удосконаленню навчального процесу, естетичному оформленню кафедри. Під керівництвом вченого і за його активної участі створено низку унікальних наочних навчальних посібників для підготовки, контролю і самоконтролю знань студентів зі спеціальних дисциплін: зоології, загальної і сільськогосподарської ентомології (співавтор доцент В.І. Опаренко). Протягом 11 років Б.М. Литвинов успішно очолював Харківське відділення Українського ентомологічного товариства, 5 років – спеціалізовану вчену раду із захисту докторських та кандидатських дисертацій зі спеціальності «ентомологія», 15 років – господарсько-договірну тематичну роботу із впровадження наукових розробок кафедри у виробництво, багато років був відповідальним редактором збірників наукових праць факультету захисту рослин.
Рішенням вченої ради Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (протокол № 2 від 25 лютого 2015 р.) кафедрі зоології та ентомології присвоєно ім’я професора Б.М. Литвинова.
Професори В.Г. Аверін, О.О. Мігулін, Б.М. Литвинов заклали фундамент пріоритетного в екології і захисті рослин напряму — управління динамікою популяцій шкідливих і корисних організмів, підготували талановитих учнів і послідовників. У той період колектив кафедри плідно працював під керівництвом цих учених. Значна увага приділялась підготовці кандидатів і докторів наук. У 60–80-ті рр. викладачі кафедри розробили і впровадили в навчальний процес курс «Шкідливі нематоди, кліщі, гризуни», уточнили економічні пороги шкідливості багатьох видів, розробили і виготовили перші в інституті автоматизовані навчальні стенди із систематики комах і шкідників сільськогосподарських культур.
У різні роки на кафедрі працювали: Й.Т. Покозій, Д.А. Ховріна, З.П. Борисова, Л.Ф. Краснопольська, Х.Х. Рамакаєв (декан факультету захисту рослин, 1970–1992 рр.), В.І. Цибулько, К.Г. Ваганова, А.Й. Ковалик, В.І. Опаренко, А.В. Захаренко, Г.І. Шаруда, О.І. Мєзенцев, О.Л. Зозуля, А.П. Лук’янченко, О.С. Тертишний.
У 1991–2008 рр. та 2014–2017 рр. кафедру очолював доктор біологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України Білецький Євген Миколайович, автор системної теорії циклічності динаміки популяції та методу багаторічних прогнозів масового розмноження шкідливих комах (до 2030 р.). Він підготував 2 докторів і 13 кандидатів наук для різних регіонів світу. Ним обґрунтована системна теорія циклічності динаміки популяцій і розроблений міжсистемний метод прогнозування масових розмножень шкідливих комах. Цей метод застосовується в Україні, країнах СНД, Конго, Нігерії, країнах Близького і Середнього Сходу, штаті Флорида (США) і в Китаї.
З 2011 по 2014 рр. кафедрою зоології та ентомології ім. Б.М. Литвинова завідувала канд. с.-г. наук, доцент Г.В. Байдик – одна з численних учнів професора Б.М. Литвинова. Її наукові інтереси – вивчення закономірностей багаторічної динаміки популяцій шкідників зернових колосових культур і вдосконалення комплексної системи захисту рослин.
З 1 листопада 2017 до 31 серпня 2021 р. завідувачем кафедри був кандидат біологічних наук, професор, почесний ректор ХНАУ ім. В.В. Докучаєва Євтушенко Микола Дмитрович.
1 вересня 2021 р. кафедру очолив учень і послідовник професорів М.Д. Євтушенка та Є.М. Білецького, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Станкевич Сергій Володимирович.
За роки існування на кафедрі сформовані чотири наукові школи:
- Віктора Григоровича Аверіна — “Порівняльно-екологічний підхід при дослідженнях динаміки популяцій”;
- Олексія Олексійовича Мігуліна — “Проблеми динаміки популяцій шкідливих організмів”;
- Бориса Митрофановича Литвинова — “Екологічно орієнтована система захисту плодових насаджень від шкідників”;
- Євгена Миколайовича Білецького — “Проблема багаторічного прогнозування масових розмножень шкідливих комах”.
До найвизначніших наукових досягнень кафедри, впроваджених у виробництво в останні десятиліття, належать:
- розробка алгоритмів і методів багаторічного прогнозу масового розмноження шкідливих організмів, які використовуються в країнах СНД, Китаї, Конго, Нігерії, країнах Близького Сходу (Є.М. Білецький);
- розробка прийомів вирощування та захисту насіннєвої люцерни при екологічно орієнтованій системі землеробства “No–Till” у Центральному Степу України (М.О. Філатов);
- розробка способів боротьби з домінуючими шкідниками на посівах олійних капустяних культур (М.Д. Євтушенко, С.В. Станкевич, В.В. Вільна).
При кафедрі у 1980 р. була створена і працювала до 2010 р. проблемна лабораторія екології комах (завідувач лабораторії кандидат біологічних наук В.М. Грама), де співробітники і викладачі кафедри розробляли екологічні основи інтегрованого захисту с.-г. культур з урахуванням охорони навколишнього середовища.
Фундаментальні проблеми систематики й екології комах вивчав професор О.В. Захаренко (1948–2004), він був провідним ентомологом-неуроптерологом світового рівня, екологом-степознавцем, фахівцем заповідної справи. Він розробив новітні підходи щодо організації й оптимізації заповідної справи. Професор О.В. Захаренко заснував журнал «Известия Харьковского энтомологического общества» і протягом багатьох років був його головним редактором. Підготував одного доктора і трьох кандидатів наук.
У 1999 р. за участі співробітників кафедри зоології та ентомології на факультеті захисту рослин створено перший в Україні науково-дослідний інститут фітосанітарного моніторингу.
Кафедра пишається своїми вихованцями, серед яких є відомі вчені і державні службовці, які працюють (працювали) в різних установах України, далекого та близького зарубіжжя:
- Йосип Трохимович Покозій – професор кафедри інтегрованого захисту рослин та карантину НУБіП України, почесний член Українського ентомологічного товариства;
- Олександр Зіновійович Злотін – професор кафедри зоології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, почесний член Українського ентомологічного товариства, член АН ВШ України, академік МАНЕБ, іноземний професор Шенсійського інституту шовківництва Китаю;
- Микола Дмитрович Євтушенко – заслужений працівник освіти України, ректор ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (1996–2007 рр.), почесний ректор ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, почесний професор Фуджіанського університету сільського господарства та лісівництва (Китай), почесний член Українського ентомологічного товариства;
- Олександр Степанович Тертишний – завідувач кафедри прикладної біології і водних біоресурсів Харківської державної зооветеринарної академії;
- Закарі Мусса Усман – ректор університету Dan Dicko Dankoulodo de Maradi (м. Мараді, Республіка Нігер).
Багато випускників очолюють наукові установи та працюють на керівних посадах на виробництві. Серед них Герой України Андрій Якович Ровчак.
Кафедра підтримує міцні наукові зв’язки з багатьма зарубіжними вищими навчальними закладами та науковими установами США, Чехії, Азербайджану, Молдови, Нігеру, Китаю, Кіпру.
Історія кафедри фітопатології нерозривно пов’язана з історією становлення та функціонування нашого навчального закладу.
Дисципліни мікологію та фітопатологію у Ново-Олександрівському інституті вперше почав читати професор В.Ю. Бранке. У 1903–1923 рр. ці дисципліни викладав професор Н.В. Цінгер, який зробив значний внесок у розвиток вітчизняної мікології та фітопатології. Продовжувачем його справ став почесний академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент академії наук України, заслужений діяч науки, доктор біологічних наук, професор Т.Д. Страхов, який у 1924 р. створив кафедру і був її першим завідувачем до 1961 р.
З 1961 по 1977 рр. кафедру очолював доктор біологічних наук, професор М.М. Родігін. У період з 1977 по 1981 рр. завідувачами кафедри були доценти: А.М. Анісімов, В.М. Поніровський, В.Я. Сабельнікова. У 1981–2008 рр. кафедру очолював професор Ф.М. Марютін, а з 2008 по 2021 рр. – завідувачем кафедри був доктор с.-г. наук, професор В.П. Туренко.
Науковий напрям кафедри був тісно пов’язаний з безпосередніми вимогами розвитку світової і вітчизняної науки та виробництва. Так, у 20–30-ті роки минулого сторіччя основною проблемою вирощування зернових культур був пошук ефективних методів і засобів захисту від сажкових хвороб. У цей період колектив кафедри працював над проблемою обґрунтування та розробки десорбційного методу дезинфекції насіннєвого матеріалу цих культур. Були створені препарати ФСП–1,82, ФСП–3,45, сконструйовані і виготовлені дослідні зразки машин для їх виробництва.
Професорсько-викладацьким складом було вивчено комплекс теоретичних і практичних мікологічних і фітопатологічних питань. Був розкритий механізм фізико-хімічних процесів методу. Розроблені і видані методичні рекомендації щодо впровадження цього методу у виробництво.
Паралельно з продовженням дослідних робіт щодо десорбційно-газового методу була поставлена для вирішення нова проблема часу “Роль факторів середовища і умов живлення в направленому підвищенні імунітету рослин до інфекційних хвороб”. Під час розробки цієї проблеми значна увага приділялась вивченню питань, пов’язаних з природою і механізмом хворобостійкості рослин.
Дослідження збудників сажкових хвороб зернових культур виконувалися у напрямах:
- вивчення стану інфекційних структур грибів;
- порівнювання взаємовідносин патогенів з тканинами рослини-живителя і стану збудника хвороби і рослини у сортів, що відрізнялися ступенем стійкості;
- вивчення фізіолого-біохімічних властивостей патогенів і рослин.
Багаторічні дослідження фітопатогенів показали, що фактори навколишнього середовища суттєво впливають на патологічний процес. Під їхнім впливом змінюється морфологія, обмінні реакції, функції клітин. У збудників сажкових хвороб було встановлено явища регресивних змін в структурі ендогенного міцелію. Ретельне вивчення цих питань не тільки розширило теоретичні основи фітопатології, а й слугувало виробництву у захисті від сажкових хвороб зернових культур. Поряд з цим регресивні зміни були вивчені у збудників борошнистої роси, гельмінтоспоріозів, іржастих хвороб зернових культур, церкоспорозу і пероноспорозу буряків. Регресивні зміни збудників відображають вплив на них генотипових, регулювальних і клітинних факторів рослини-живителя тобто є морфологічним вираженням ступеня фізіологічного імунітету рослин.
На основі виконаних досліджень фахівцями кафедри вперше у світовій фітопатології було науково обґрунтовано напрям вивчення патологічного процесу: рослина-патоген-середовище, створена комбінована шкала оцінки стійкості пшениці до бурої іржі за імунологічними властивостями і ступенем уражуваності та сформульована теорія фізіологічного імунітету до хвороби. Чітко продуману систему фітопатологічних поглядів Т.Д. Страхов виклав у монографії «О механизме физиологического иммунитета растений к инфекционным болезням», 1959 р.
У період з 1961 по 1977 рр. під керівництвом М.М. Родігіна колектив кафедри працював над вивченням нової проблеми у фітопатології: „Оздоровлення та підвищення хворобостійкості сільськогосподарських культур методами внутрішньої терапії”, яка була продовженням теоретичних основ обґрунтованих Т.Д. Страховим.
У цей період виконуються дослідження з вивчення речовин внутрішньорослинної дії, способу асимілювання їх рослинами і впливу на обмін речовин, стимулювання росту і розвитку рослин, підвищення стійкості до інфекційних хвороб, що сприяє збереженню врожаю.
На основі виконаних досліджень було обґрунтовано концепцію системи заходів щодо підвищення хворобостійкості рослин до інфекційних хвороб за допомогою методів внутрішньої терапії.
Наукові досягнення цього періоду викладені у тематичних виданнях кафедри: „Вопросы иммунитета и оздоровления растений» (1966 р.), «Исследования по фитопатологии и иммунитету растений» (1975 р.).
Органічним продовженням наукового напряму кафедри стала тема „Розробка і удосконалення екологічно безпечних систем захисту сільськогосподарських культур від інфекційних хвороб в східному Лісостепу України”.
У теперішній час професорсько-викладацький склад кафедри працює над вирішенням таких теоретичних і практичних питань:
- вивчення патогенезу, етіології основних інфекційних хвороб сільськогосподарських рослин;
- виконання моніторингу фітопатогенних організмів у сучасних агроценозах; прогноз фітопатологічного стану агроценозів та обґрунтування ефективних заходів захисту від фітопатогенів;
- формується банк даних щодо фітопатогенних організмів для умов східного Лісостепу України.
Доктором біологічних наук, професором В.К. Пантєлєєвим розроблені теоретичні і методичні основи створення банку генів стійкості пшениці до збудників бурої іржі, які були сформульовані у методичних рекомендаціях «Науково-методичні основи створення банку генів стійкості пшениці до збудника бурої листової іржі», 2005 р.
Велика увага на кафедрі приділялася підготовці кадрів вищої кваліфікації, коли працювала спеціалізована вчена рада К 64.803.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук зі спеціальності 06.01.11 – фітопатологія. Головою ради був доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри фітопатології В.П. Туренко, ученим секретарем – кандидат біологічних наук, доцент М.О. Білик. За останні 5 років в раді з цієї спеціальності захищено 9 дисертацій.
За період функціонування кафедрою було підготовлено сім докторів і більше 100 кандидатів наук, серед яких значна кількість громадян з Угорщини, Куби, Китаю, Конго, Йорданії, Ірану, Алжиру, Сирії.
Професор В.П. Туренко був співавтором галузевого стандарту вищої освіти України „Освітньо-кваліфікаційна характеристика магістра за спеціальністю 8.130104 „Захист рослин” та спеціальності 202 «Захист і карантин рослин» 2016 р. Доценти М.О. Білик та А.В. Кулєшов, були співавторами ДСТУ „Овочеві рослини. Методи визначення заселеності шкідниками”.
Сьогодні користуються попитом та знайшли широке впровадження в сільськогосподарському виробництві такі завершені наукові розробки: «Захист люцерни від хвороб при системі обробітку грунту No-Till» (автор професор В.П. Туренко) та «Екологічно безпечна система захисту огірка і помідора від хвороб і шкідників у закритому грунті» (автори професор Ф.М. Марютін, доценти М.О. Білик та Г.В. Малина).
На думку провідних фітопатологів світу XXI століття – це вік молекулярних інформаційних технологій, вік геноміки, рослин, паразитів, вік створення і практичного використання трансгенних рослин у захисті сільськогосподарських рослин від інфекційних хвороб.
За короткий історичний період свого функціонування кафедра зробила вагомий внесок у світову та вітчизняну фітопатологічну науку.
Необхідно відмітити професорсько-викладацький склад, який вніс суттєвий вклад у формування теоретичних і практичних мікологічних та фітопатологічних питань сучасності: Т.Д. Страхов, М.М. Родігін, Г.А. Трунов, А.М. Івахненко, Г.Д. Дахнюк О.М. Анісімов, В.І. Страх-Цінгер, Л.Ф. Севрюкова, Т.М. Новікова, В.М. Поніровський, Г.В. Літвінова, В.К. Балидін, В.Я. Сабельнікова, Ф.М. Марютін, В.К. Пантелєєв, В.М. Родігін, В.П. Туренко, М.О. Білик, А.В. Кулєшов, Н.Я. Плєтнікова, В.І. Мартиненко, Т.О. Тесля, Л.В. Жукова, О.М. Батова.
У 2022 р. рішенням Вченої ради Державного біотехнологічного університету за поданням трудового колективу кафедра отримала назву кафедра зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин з присвоєнням їй імені видатного ентомолога та захисника рослин Бориса Митрофановича Литвинова.
Розпочався новий славетний етап розвитку кафедри, яка ставить перед собою найвищі цілі і готова їх досягати, продовжуючи понад 200-річні традиції вищої школи!
